Пережити осінню депресію з Богом. Як це можливо?

Як відрізнити депресію і відчай від поганого настрою? Чим можна зарадити людині, яка почувається нещасною? Де пролягає тонка грань між вірою і зневірою; духовною радістю і відчуттям пустелі, коли ми опиняємося зовсім наодинці? Про це та більше спілкувалися під час дискусії “Віра і зневіра” у рамках фестивалю “Вітер-На-Дії”. Ми зібрали 5 думок про ці актуальні питання, які восени набувають особливої ваги.

1. Без віри – у кабінет психотерапевта. Часто пацієнтом психотерапевта стає саме та особа, яка не може дійти до особистого стосунку з Богом. Про це розповів психолог Володимир Станчишин. І додав, що починати говорити про депресію можемо лише тоді, коли людина понад 2 тижні більшість часу почувається вкрай пригніченою. І нічого не приносить задоволення. Також може відбуватися зміна харчової поведінки. Така особа може менше їсти, або як у американських серіалах “заїдати” тугу тістечками і смаколиками. Окрім того при депресії людина може погано спати, або прокидатися серед ночі із відчуттям тривоги. Втім звісно поставити діагноз може насамперед фахівець, не варто намагатися робити цього самостійно.
2. За фіранками побачити сонце. Навіть така проста дія може суттєво змінити хід наших думок. У цьому переконаний владика Володимир (Груца). Новий день дає нові перспективи в житті. І Папа Франциск часто говорить, що молода людина може почуватися пенсіонером. Лиш чекає, коли життя закінчиться. Але воно ніяк не завершується, бо серце працює і треба те життя десь заінвестувати. Про різний підхід до буденності свідчать сади у селах. Одна людина насадить квітів попід вікнами і радіє вже цьому. А інша – поліниться навіть такою простою справою зробити простір довкола краще. Звісно депресія, чи хандра це не тотожні поняття зі словом лінь.  Але іноді саме дія може стати ліками.
3. Христос також переживав стан покинутості.   Вислів Христа “Боже, Боже, чому Ти мене покинув?” можна по-різному трактувати. Чи це є почуття розпачу, чи зневіри, чи можливо так званий стан «унинія». Знову ж таки Христос переживав момент пустелі. Він пішов у пустелю, де був випробовуваний і ці спокуси люди теж мають на своєму шляху. Відповідь Ісуса на спокуси – це було Боже Слово. І щоб вийти з унинія потрібне молитовне життя і близькість до людей, бо саме люди можуть захистити від такого стану. Тому що у світі іншої людини ти бачиш себе, немов у дзеркал – розповів владика Володимир (Груца).
4. Депресія – це хвороба. Чи християни взагалі можуть мати депресію? Можуть, ну бо це з усіма може трапитися. Депресія відрізняється від кризи, від нашого поганого настрою. Депресію треба лікувати. Гарна новина про депресію в тому, що інколи вона минає сама собою. Але іноді можна не дочекатися, що депресія мине. Варто знати, що депресія лікується. Є медичний і психотерпевтичний способи лікування. Медичний передбачає використання антидепресантів. І другий спосіб -це психотерапія, яка має багато різних напрямків. Але є і хронічна депресія, яка буде з людиною упродовж всього її життя. Депресія може мати весняно-осіннє загострення. Окрім того існує криза. Напевно саме вона і є психологічним відповідником “унинія”, чи переживань духовної ночі. Це період, коли дуже багато подій у нашому житті  і потрібно переходити на нову сходинку. Кризи варто не боятися. Вона минає і є живильною. (зазначив Володимир Станчишин).
5. Допомагаючи іншим допоможемо собі.  “Тягарі одне одного носіть і так виконаєте Закон Христа”. Цей важливий принцип діє і у випадку із депресією. Працівник “Карітасу-Львів” Ірина Максименко із власного досвіду розповіла, що коли спілкується із підлітками, які зазнають стану депресії, то радить їм найперше долучитися до волонтерства. Адже кожен може обрати справу собі до душі. Наприкад, опікуватися старенькими, чи допомогти дітям сиротам, чи “стихійно” поволонтерити на одному із фестивалів. Вже одна маленька добра справа на день може докорінно змінити наш погляд на життя і розрадити.

Напевно, щоб якось зарадити депресії варто пам’ятати про те, що ближнього маємо любити, як самого себе. І допоки не приймемо себе, не пробачимо власні помилки, то любити ближнього і дарувати йому світлячки добра серед темної осені доволі складно. Втім варто пам’ятати про такі “прості лайфхаки”, як нормальний сон, гарна книга, яка допоможе зняти стрес і більше електричного світла у приміщеннях. Навіть звичайна лампа іноді здатна зменшити нашу тугу. А ще звичайні обійми із нашими рідними людьми і затишна розмова, яка інколи буває корисніша, аніж цілі стоси рецептів.

Автор: прес-центр БО «Фундація Духовного Відродження»